Відколи повернулася зі Швейцарії, де допомагала батькам справитись аж з 4-ма дітками, розумію, що діти - моя любов, а особливо місячні діти:)
Найменшенькому моєму вихованцю було 3 місці, в мої обов'язки входило готувати йому молочко в пляшечці, а згодом, по мірі зростання, прикормлювати різними дитячими сумішами й кашками. Також зміна підгузників, іноді купання і обов'язкові щоденні прогулянки. Часто працювала в нічні зміни - вставала погодувати малюка, коли він "кликав".
Старшим дітям було від 2,5 до 5-ти років. З ними я гуляла, читала казки, супроводжувала в садок чи школу, готувала нескладну їжу, супроводжувала на відпочинок, допомагала зібратись зранку і вкласти в ліжко ввечері.
З дітьми я дуже лагідна, іноді казали, аж занадто. Але я впевнена, що маленькі діти потребують насамперед відчуття любові та опіки - все решта набувається з досвідом і життям.